§ 23.Прикметникові та дієприкметникові суфікси

-н(ий), -н(ій) 1. Суфікс -н(ий) уживається в переважній більшості якісних і відносних прикметників: дру́жний (спів), за́хідний, мільйо́нний, прина́дний, приро́дний, фабри́чний.

Суфікс -н(ій) уживається порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): бра́тній, всесві́тній, горо́дній, да́вній, жи́тній, за́дній, кра́йній, лі́тній; майбу́тній, ма́терній; незабу́тній, осві́тній, пі́зній, ра́нній, самобу́тній, субо́тні́й, ха́тній та ін. Суфікс -н(ій) уживається в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш: бли́жній, вчора́шній, да́внішній, дома́шній, доро́жній, дру́жній (потиск руки), зо́внішній, коли́шній, му́жній, поздо́вжній, поро́жній, прийде́шній, ра́нішній, сіне́шній, спра́вжній, сього́днішній, туте́шній, худо́жній, але — поту́жний.

Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) зумовлює подвоєння н: знаме́нний, осі́нній, пли́нний, ра́нній, тума́нний.

-анн(ий), -енн(ий), -ан(ий), -ен(ий) 2. Прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблага́нний, нездола́нний, неоціне́нний, несказа́нний, нескінче́нний, страше́нний (але жада́ний). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий): ба́жаний, незлі́чений, неоці́нений, неподо́ланий, неска́заний, нескі́нчений.

-ичн(ий), -ічн(ий) [-їчн(ий)] 3. Складні суфікси -ичн(ий), -ічн(ий) [-їчн(ий)] виступають, як правило, у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження; при цьому після кінцевого основи д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається -ичн(ий): істори́чний, класи́чний, математи́чний, ортопеди́чний; після решти приголосних — -ічн(ий): академі́чний, анархі́чний, археологі́чний, епі́чний, ідилі́чний, органі́чний; після голосних — -їчн(ий): архаї́чний, герої́чний, прозаї́чний.

-ин, -їн 4. У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин: ба́ба — ба́бин, Га́ля — Га́лин, Ко́ля — Ко́лин, Мару́ся — Мару́син, свекру́ха — свекру́шин, ті́тка — ті́тчин; після голосних — -їн: Марі́я — Марі́їн, Софі́я — Софі́їн.

Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), ш: О́льга — О́льжин, дочка́ — доччи́н, Мела́шка — Мела́щин, сва́ха — сва́шин.

-ин(ий), -їн(ий) 5. У прикметниках із значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин(ий): бджоли́ний, голуби́ний, гороби́ний, качи́ний, орли́ний; після голосних і апострофа — -їн(ий): змії́ний, солов’ї́ний.

-ист(ий), -їст(ий) 6. Суфікс -ист(ий) уживаємо в прикметниках після приголосних: барви́стий, голоси́стий, іскри́стий, пери́стий (пірчастий; але пері́стий — рябий), промени́стий, урочи́стий; після голосних — -їст(ий): вибо́їстий, гної́стий, двої́стий, олі́їстий, трої́стий.

-ев(ий), -єв(ий), -ов(ий) 7. Суфікс -ев(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова: березне́вий, груше́вий, овоче́вий, ситце́вий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й, пишемо -єв(ий): алюмі́нієвий, діє́вий, життє́вий, значеннє́вий, суттє́вий.

Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається у прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: вітрови́й, казко́вий, ква́рцовий, палацо́вий, святко́вий, службо́вий. Крім того, суфікс -ов(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення: бойови́й, гайови́й, грошови́й, дійови́й, дощови́й, життьови́й, крайови́й, нульови́й, речови́й, стильови́й.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середн. роду: суфікс -ов- уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: ма́йстер — ма́йстрова, ма́йстрове; Петро́ — Петро́ва, Петро́ве; робітни́к — робітнико́ва, робітнико́ве; Шевче́нко — Шевче́нкова, Шевче́нкове; суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп: Андрі́й — Андрі́єва, Андрі́єве; І́гор — І́горева, І́гореве; кобза́р — кобзаре́ва, кобзаре́ве; скрипа́ль — скрипале́ва, скрипале́ве; сто́рож — сто́рожева, сто́рожеве; това́риш — това́ришева, това́ришеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів (-їв): Василе́ва — Василі́в, ма́йстрова — ма́йстрів, Олексі́єва — Олексі́їв.

-уват(ий) [-юват(ий)], -оват(ий), -овит(ий) 8. Суфікс -уват(ий), а після м’яких приголосних -юват(ий), уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбува́тий, круглува́тий, синюва́тий, темнува́тий, а також виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплува́тий, злодійкува́тий, остюкува́тий, піскува́тий.

Суфікс -оват(ий) уживаємо в прикметниках, якщо наголос падає на о: плиско́ватий, стовбо́ватий.

Суфікс -овит(ий) уживаємо на позначення високого ступеня вияву ознаки: гордови́тий, грошови́тий, таланови́тий.