Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, в’я́зи, у здоро́в’ї, м’я́со, рум’я́ний, ті́м’я, мереф’я́нський, В’ячесла́в, Стеф’ю́к.

Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвя́кнути, ма́впячий, свя́то, тьмя́ний, цвях, але: ве́рб’я, торф’яни́й, черв’я́к. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язо́к, зв’яли́ти, підв’яза́ти, розм’якши́ти.

Після р: бур’я́н, міжгі́р’я, пі́р’я, ма́тір’ю, кур’є́р, на подві́р’ї.

Примітка. Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буря́к, бу́ряний, кря́кати, ряби́й, ряд, крюк, Рє́пін.

Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язи́кий, від’ї́зд, з’є́днаний, з’ї́хати, з’яви́тися, об’є́м, під’ї́хати, роз’ю́шити, роз’ясни́ти; дит’я́сла, пан’європе́йський, пів’я́блука, але з власними назвами через дефіс: пів-Євро́пи тощо (див. § 26, п. 1 е).

Примітка 1. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишеться: безіме́нний, загітува́ти, зеконо́мити, зокре́ма́, зумі́ти.

Примітка 2. Про апостроф у словах іншомовного походження див. § 92, у прізвищах — § 104, п. 11, у географічних назвах — § 109, п. 8.