§ 89.Неподвоєні й подвоєні приголосні

1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуля́ція, баро́ко, беладо́на, белетри́стика, браві́симо, ват (хоч Ватт), грип, гру́па, групе́то, гун (гу́ни), ідилі́чний, інтелектуа́льний, інтерме́цо, колекти́в, комі́сія, кому́на, лібре́то, піані́симо, піцика́то, стака́то, су́ма, фін (фі́ни), форти́симо, шасі́, шофе́р та ін.

Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння приголосних: анна́ли, бо́нна, бру́тто, ва́нна (ва́нний), мадо́нна, ма́нна (ма́нний), мо́тто, не́тто, па́нна, пе́нні, то́нна, білль, бу́лла, ві́лла, мулла́, ду́рра, мі́рра.

2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперце́пція (бо є перце́пція), іммігра́ція (бо є мігра́ція), іннова́ція (бо є нова́ція), ірраціона́льний (бо є раціона́льний), ірреа́льний (бо є реа́льний), контрреволю́ція (бо є револю́ція), сюрреалі́зм (бо є реалі́зм).

Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нота́ція — анота́ція, конота́ція), приголосний не подвоюється на письмі.

3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андо́рра, Гаро́нна, Голла́ндія, Кальку́тта, Маро́кко, Міссу́рі, Ні́цца, Ренн, Я́ффа; Бе́тті, Джо́нні, Мю́ллер, Руссо́, Фламмаріо́н, Ши́ллер.

Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються і в усіх похідних словах: андо́ррський (Андо́рра), марокка́нець (Маро́кко), я́ффський (Я́ффа).