1. Відповідно до вимови j у словах французького походження передається через ж: Жеро́м (Jérême), жабо́ (jabot), Жа́нна (Jeanne), журі́ (jury); у словах англійського походження — через дж: джаз (jazz), Джеймс (James), дже́мпер (jumper), Дже́рсі (Jersey); у словах іспанського походження — через х: ху́нта (junta), Бадахо́с (Badajoz).
2. Початкові іе (hіе) звичайно передаються через іє: ієра́рх, ієра́рхія, ієре́й, ієро́гліф, але: єзуї́т, Є́на, є́на (грошова одиниця Японії), Єрусали́м. Початкове je передається через є: Є́нсен, Є́сперсен.
3. Початкові io, yo, jo передаються через іо, коли в українській мові вони вимовляються як два склади: іо́н, іоніза́тор, іоні́йський, Іоні́чне мо́ре; через йо, коли вони вимовляються як один склад; йод, йо́та; Йорда́нія, Нью-Йо́рк, Йон, Йо́сип та ін.
4. I, y (а також u німецького дифтонга eu) в позиції між двома голосними (в іноземній мові) в загальних назвах звичайно не передаються окремим знаком: бу́єр, конве́єр, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк, але: Го́йя, Саво́йя, Фейєрба́х; також ма́йя (народність), фойє́.
5. Залежно від позиції та вимови в українській мові і, у (ігрек) передаються також літерами і, ї та и.
а)І пишеться:
Після приголосного перед голосним, є та звуком й: артеріа́льний, геніа́льний, діа́лектика, індустріаліза́ція, матеріа́л, соціа́лізм, фіа́лка; аудіє́нція, гіє́на, кліє́нт, пієте́т; аксіо́ма, революціоне́р, соціоло́гія, фіоле́товий; ра́діус, тріу́мф; парті́йний, ра́дій; Біаррі́ц, Фіу́ме; Віардо́, Оссіа́н, Фіорава́нте.
І в середині слова перед голосним іноді переходить у й і відповідно передається на письмі: курйо́з, серйо́зний; ар’єрга́рд, бар’є́р, вольтер’я́нець, кар’є́ра, n’є́ca.
Ia в кінці слова передається звичайно через ія: арте́рія, інду́стрія, істо́рія, хі́мія; Апу́лія, Гре́ція, Діє́го-Гарсі́я, Му́рсія.
Примітка. Власні імена, що перетворилися в назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: ди́зель (хоч Ді́зель).
Примітка 1. У ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и: бурми́стер (але бургомі́стр), ви́мпел, єхи́дна, імби́р, кипари́с, лима́н, ми́ля, мирт, ни́рка, спирт, химе́ра та ін., а також у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських: башки́р, ги́ря, калми́к, кинджа́л, кирги́з, кисе́т, кишла́к.
Примітка 2. З и, а не з і пишуться також слова церковного вжитку: дия́кон, єпи́скоп, єпити́мія́, єпитрахи́ль, камила́вка, ми́тра, митрополи́т, христия́нство тощо.
б)Ї пишеться після голосного: моза́їка, наї́вний, проза́їк, руї́на, теї́н; Енеї́да, Ізмаї́л, Каї́р.
Але в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і: староінді́йський, новоірла́ндський; так само в позиції після префікса, що закінчується на голосний або приголосний; антиістори́чний, доістори́чний, поінформува́ти; безіде́йний, дезінтегра́ція, дезінфе́кція, дезінформа́ція, ро́зіграш.
в)И пишеться:
6. У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького u українське у, а не ю: брошу́ра, журі́, парашу́т; також у словах парфу́ми, парфуме́рія.